Свято жертвопринесення (Ід аль-Адха), яке відзначається на десятий день місяця Зуль-Хіджжа, дванадцятий місяць ісламського календаря, має численні переваги, включаючи наступні:
1Це один з найкращих днів у році, який є одним із перших десяти днів місяця Зуль-Хіджжа. Як сказав Пророк (мир йому і благословення Аллаха): «Немає дня, у який добрі справи були б дорожчі Аллаху, ніж ці десять днів [Зуль-Хіджжа]». Його сподвижники запитали: «Навіть джихад на шляху Аллаха?» Він відповів: «Навіть джихад на шляху Аллаха. Окрім людини, яка пожертвувала своїм майном і життям». (Сахіх Аль-Бухарі: 926; Сунан Ат-Тірмізі: 757) 2Це «день великого паломництва» в якому проводяться найбільші обряди хаджу, головним і найважливішим з яких є обходження Кааби (таваф), зарізання жертовних тварин і кидання камінців у найбільший стовп у Міні, відомий як Джамрат аль-Акаба. |
Що слід робити у день свята жертвопринесення?
У цей день мусульманин, який не виконує хадж, бере участь у тих самих заходах, які відбуваються на свято закінчення посту (Ід аль-Фітр), за винятком виплати закят аль-Фітр, який виплачується тільки до дня Ід аль-Фітр.
Відмінною особливістю Ід аль-Адха є забій жертовної тварини, що вважається рекомендованим актом поклоніння.
Жертовна тварина (удхія) – це вівця, корова чи верблюд, якого було забито під час свята жертвопринесення (Ід аль-Адха) з наміром наблизитись до Аллаха. Час жертвопринесення починається після святкової молитви і триває до заходу сонця тринадцятого дня Зуль-Хіджжа. Як говориться в Корані, «Тож молися Господу своєму та жертвуй!» (Сура Аль-Каусар, 108: 2). Молитва, що згадується тут, це святкова молитва Ід аль-Адха, а жертва – це жертовна тварина.
Ісламська постанова щодо удхії
Забій жертовної тварини протягом свята жертвопринесення (Ід аль-Адха) є підтвердженою дією Пророка (мир йому і благословення Аллаха), до якої він закликав (сунна муаккада). Голова родини може принести одну жертву за себе та за тих, кого він утримує. Мусульманин, який має намір принести в жертву тварину, повинен утримуватися від зістригання волосся, підрізання нігтів та від чесання шкіри від першого дня Зуль-Хіджжа й доки не заріжить тварину на десятий день Зуль-Хіджжа.
Умови, яким повинна відповідати жертовна тварина
1
Не слід приносити в жертву будь-яку тварину або птицю, крім свійської, а саме: корів, овець або верблюдів. Однієї вівці або кози буде достатньо для чоловіка і його сім’ї, і сім різних родин можуть пожертвувати одну корову чи одного верблюда.
2
Жертовна тварина повинна бути певного віку. Вівці має бути хоча б шість місяців, козі - один рік, корові - два роки, а верблюду - п’ять років.
3
Тварина не повинна мати жодних пошкоджень чи недоліків, тому що Пророк (мир йому і благословення Аллаха) сказав: «Є чотири [види тварин], які не гідні для жертвування: одноока чи сліпа тварина, чий дефект очевидний; очевидно хвора тварина; кульгава тварина, чия кульгавість очевидна і виснажена тварина, яка не має мозку в кістках». (Сунан Ан-Насаї: 4371; Сунан Ат-Тірмізі: 1497)
Що слід робити із жертовною твариною?
- Заборонено продавати будь-яку частину жертовної тварини.
- Рекомендується розділити її на три частини: третину лишити для їжі, третину – на подарунки, а третину віддати на благодійність бідним та нужденним.
- Допустимо уповноважити когось зарізати жертовну тварину від свого імені. Наприклад, благодійні товариства, які здійснюють забій жертовних тварин і розподіляють їх серед нужденних.
Іслам стверджує, що жертовні тварини не повинні мати жодних дефектів.
